138 оповідань про звірства російських окупантів передадуть у Міжнародний кримінальний суд

1

Українська Гельсінська спілка з прав людини та ГО Truth Hounds оприлюднили звіт «Кажуть катівні: військові злочини проти полонених і факти присутності військовослужбовців РФ на Донбасі».

У звіті – свідчення 138 колишніх полонених про перебування в місцях несвободи на території ОРДО, зібрані під час польових місій протягом 2014-2017 років.

Їх імена не повідомляються авторами у презентації звіту, однак ці історії лягають в основу доказів присутності військових РФ на території України для Міжнародного кримінального суду.

Ці свідчення містять багато жорстокості – моральне і фізичне знущання, постійні побої і зґвалтування. Але це – історії тих, хто пройшов через полон і розповів це все для того, щоб винні в найближчому майбутньому були покарані.

В агентстві Укрінформ опублікували окремі свідчення жертв полону й тортур.

Підвал СБУ на Щорса, Донецьк: «Одне з найсильніших побиття відбулося при чеченців. Вони вивезли мене в передмістя. Зі мною були двоє солдатів ВСУ. На жаль, мені не вдалося з ними познайомитися. Після тортур у них були відрізані язики, а там, куди ми приїхали, їм відрізали голови. Тортури застосовували «Чеченські вовки». На прикладі солдатів ВСУ вони хотіли показати, що станеться зі мною, «якщо я не почну говорити».

Підвал СБУ на Щорса, Донецьк: «Я бачив, як бойовики катували хлопця, використовуючи аміак: вони наділи на нього протигаз з аміаком. В результаті у нього були обпалені очі та дихальні шляхи. Мене катували протягом 40 хвилин, били і застосовували шокер. Погрожували, що приставлять шокер до серця».

Військкомат Сніжне: У Сніговому ми заповнили анкету полонених. Робили це в кабінеті у відділку. Потерпілий 1103 ще запитав, якою мовою заповнювати анкету, на що їх головний відповів, що якщо буде заповнювати українською, його розстріляють».

База «Мотороли», Донецьк: «Поки ми були там, стояли біля стіни, то вони стріляли над нами з автоматів. Мене били металевою трубою по спині, по голові. Інших примушували стріляти в своїх, а в разі відмови – били і погрожували, що, якщо не вистрілиш, вб’ють також і інших полонених. Це все було в тирі. Після цього нас перевели в сусідню кімнату. Там імітували розстріл з автоматів. Таким чином вони психологічно тиснули на тих, кого залишили в тирі. Після імітації розстрілу нас привели назад в тир і продовжили бити, били ногами в берцах в пах» .

Військкомат, Сніжне: «Під час допиту вони постійно мені погрожували. Говорили, що выколят очей, зламають руку, прострелят живіт і залишать спливати кров’ю, прострелят колінну чашечку, викинуть в болото. Всі ці загрози сприймалися дуже реалістично, оскільки вони були озброєні стрілецькою зброєю і великими ножами».

ІІТ, Сніжне: «Під час перебування в ІІТ міста Сніжне мене примушували працювати. Я розбирав завалені будинки, прибирав вулиці, ховав трупи. З вересня 2014 року мене змусили викопувати трупи. Також мене змушували розвантажувати їх снаряди. Під час роботи за нами стежили озброєні автоматами АК і карабіна СКС бойовики. Вони нам погрожували фізичною розправою, говорили, що наш полон буде тривати роками. Постійний страх викликав той факт, що зброю було знято з запобіжників, а час від часу бойовики стріляли над нашими головами.

Колишня будівля СБУ, Горлівка: «Контакти чіпляли на мову і статеві органи, а потім починали ставити питання. Якщо відповідь не подобався – давали розряд струму. Після цього мізки просто закипали. Били постійно, але це було так собі. Основний вид тортур – електрикою. Після цього залишалося багато опіків».

Підвал СБУ на Щорса, Донецьк: «З нами також перебувала дівчина А. зі своїм чоловіком. Вони приїхали до когось в гості, але бойовики їх схопили, машину забрали і посадили в підвал. Дівчину сильно чимось накачали і зґвалтували. Зґвалтування було очевидно, тому що її потім повернули до нас в камеру, де вона перебувала разом з чоловіками. Згодом її ще не раз гвалтували».

Автобаза, р. Торез: «Наказали стати в позу «стабілізуючий десантник» – руки за спиною, впиратися головою в стінку, а ноги широко розставити. Взяли гумову палицю і самим кінчиком били від Ахілового сухожилка до сідниць. Потім почали бити палицею по спині. На ранок ноги були чорні від синців як земля. Цілий день я не міг встати з ліжка – так боліло все тіло, не міг розігнути ніг. А потім через тиждень прийшли п’яні охоронці – десь шестеро, і один з місцевих, який сидів з нами в камері, і покликали сусіда по камері до решітці. Там його поклали на ліжко, зняли йому штани і зґвалтували. Спочатку скляною пляшкою, а потім вже один з них це зробив. Мені ж сказали, що розстріляють мене, якщо співкамерник після цього накладе на себе руки, а надалі примусили спати тільки під ліжком – тюремна традиція така».

Підвал СБУ на Щорса, Донецьк: «У сусідній камері тримали цивільного з проукраїнською позицією. Він був дуже сильно побитий, на ньому живого місця не було, і я не знаю про його подальшу долю. Що стосується солдатів, то з розвідниками «працювали» довше і більше, тортури тривали протягом місяця-двох».

Цей звіт зі 138-ми свідоцтвами незабаром надійде в офіс прокурора МКС. І ці свідчення, на думку авторів звіту, є достатньою підставою вважати, що був здійснений ряд військових злочинів, серед яких – тортури і нелюдське поводження, посягання на людську гідність, зґвалтування та навмисне заподіяння сильних страждань.

Тому всі історії колишніх полонених, як болісно не було б згадувати тим, хто це пережив, як болісно про це не було б дізнаватися нам – тільки прискорюють день розплати за злочини.

Звіт підготувала Громадська організація Truth Hounds за сприяння National Endowment for Democracy у співпраці з Українською Гельсінською спілкою з прав людини в рамках кооперації з Платформою громадянської солідарності та Коаліцією за Міжнародний кримінальний суд.

Автори звіту: документатори Truth Hounds – Ярополк Бриних, Вікторія Бабій та інші, експерт Truth Hounds з міжнародного права Дмитро Коваль, документатор УГСПЛ – Сергій Мовчан.

Источник

Оставить комментарий