Сергій Лямець: «Портрет все виразніше розумів: жодного траншу не буде»

1

Штора надулася, як вітрило. Почувся тупіт кавалерії в дорогих міланських підковах. Десь вдалині пролунав голос Портрета.

«Куме, а я кажу, ще трохи почекай!»

Сашко Сашко, вже сидів всередині спиною до виходу, відчув недобре.

Не встиг він підвестися, як у спину уткнувся глузливий вигук.

«Ну що, про#@ал?!»

Портрет рішучим кроком увійшов в один з своїх прийомних і зачинив важкі двері прямо перед носом супроводжуючих. Усередині кабінету його чекав Сашко Сашко — так злостивці з Адміністрації президента називали міністра фінансів Олександра Олександровича Данилюка.

«Пан президент…»

Сашко Сашко був досвідченим розвідником. Він знав, що ображатися, ображатися і втягуватися в з’ясування відносин не можна. Від Януковича за таке можна було отримати удар в промежину. Нинішній Портрет ноги не розпускав, але незадеклароване майно в Лондоні підказувало міністру, що краще не сваритися. І взагалі, краще ніколи і ні з ким не сваритися. Підвівшись, він чемно кивнув, як би пропустивши повз вуха їдке зауваження.

Але Портрет наполягав.

«Так шо, МВФ дає гроші?»

Співуче «шо» він запозичив у Ігоря Валерійовича Коломойського, разом з характерною хамській інтонацією і декількома сотнями мільйонів доларів.

Міністр мило посміхнувся, ніби Портрет говорив з ним про риболовлю.

«Саша, де два ярду?» – насупився президент, маючи на увазі $2 мільярди від МВФ.

«Обов’язково отримаємо», — твердо і рішуче пообіцяв міністр.

«Коли?» – Портрет з посмішкою оглянув невизначену фігуру Саші Саші.

«Як я Вам… – так, міністр зробив шанобливий акцент у цьому слові, — …і обіцяв».

«Тобто, в середині червня?» – іронічно перепитав президент, плюхаясь в неабияк продавлене крісло.

Сашко Сашко ствердно кивнув.

Портрет інтуїтивно знав, що буде далі. Вже кілька місяців поспіль Данилюк годував його обіцянками нового траншу МВФ. Міністр обіцяв, коли перед Радою розстелився Міхо Майдан. Обіцяв, коли з даху знімали Саакашвілі. Обіцяв, коли вся країна обговорювала Мальдіви. Обіцяв і тепер, коли Київ стояв у величезних пробках з нагоди наближення виборів.

Передчуття не обдурило Портрета. Сашко Сашко затягнув стару пісню.

«Але, звичайно, якщо уряд виконає низку умов Фонду…»

Портрет гнівно випустив повітря через ніздрі. Він вкотре пошкодував, що пошкодував Данилюка і залишив його міністром фінансів, не віддавши на поталу своєму кумові Юрію Луценку. Адже той так просив! І справа стовідсоткове.

Тепер маленька поступка маленькому грантоеду роздулося у великий гемморой, який все більше заважав ходити. Грошей хронічно не було. Навпаки, МВФ взяв Портрета за горло.

З кожним днем Портрет все виразніше розумів: Сашко Сашко морочить йому голову. Жодного траншу не буде, тому що виконати останні вимоги МВФ не-мож-можна. Ось про що нагадувало йому чергове «але» міністра.

«Ти доніс до місії, — Портрет тицьнув пухлою рукою кудись за спину, – що ми обов’язково виконаємо вимога про створення Антикорупційного суду?»

«Звичайно, Петро Олексійович», — чемно збрехав Данилюк.

Звичайно, ніякого суду Портрет не хотів. Він торгувався до останнього, щоб не дати цьому монстрові народитися. Це поки що він контролював НАБУ і Верховний суд… Але варто продути наступні вибори, і він – гарант! – стане першим почесним підсудним у Антикоррупционке. Звичайно, краще без усякого суду. В крайньому випадку, цього монстра потрібно каструвати ще до народження.

«Набагато більше роздратування наших зарубіжних партнерів… — чемно промовив Сашко Сашко. — …Викликає обіцяне, але не виконане підвищення цін на газ».

Підвищити ціни на газ Портрет пообіцяв ще перед минулим траншем. Тепер він знову хотів грошей, знову обіцяючи підвищити ціни. Спостерігаючи за цим, МВФ гидливо кривився.

«А я вважаю, що вони готові зробити чергову поступку…» – справедливо припустив президент.

З двох вимог – Антикорупційний суд або ціни на газ – МВФ легко погодився б тільки на перше. Перед виборами підвищувати ціну не хотіли ні Портрет, ні прем’єр Володимир Гройсман.

«Саша, ти мені обіцяв гроші» – почав міністр.

Міністр дурнувато посміхнувся.

«У бюджеті ж@па, — продовжив Портрет. – Ти довів до того, що в передвиборний рік в бюджеті немає грошей!»

Міністр сором’язливо опустив очі. В цьому році план по збору грошей йому підвищили на 20%. Але по факту, не виконувався навіть план минулого року. У бюджеті ширилася неприємна чорна дырища. Дехто в Адміністрації всерйоз думав, що Данилюк — не дурний, він просто робить так спеціально. Портрет в цю версію не вірив.

«Як я і говорив, ми не закінчили реформу Державної фіскальної служби…» – увернув чергову відмазку Сашко Сашко.

«Ага, і шо?» – Портрет зробив вигляд, що не зрозумів.

«Нереформована ГФС недовиконує поставлені Вами… — він знову зробив акцент. — …Завдання».

«Тобто, Ти! – Портрет зробив свій акцент. – Ти недособираешь гроші, тому що ми не уклали контракт з McKinsey?!»

Сашко Сашко висловив благородне обурення. Всі знали, що він виходець з консалтингової компанії McKinsey, і під виглядом реформи ГФС проштовхував контракт зі своєю alma mater. Але вся справа було обставлено так, що сам Данилюк був нібито не причому.

«Ти чому не вийшов на зовнішні ринки в квітні?» – запитав у лоб Портрет.

Питання по суті. У квітні Україна мала непогані шанси продати чергові євробонди. Але тепер шанс був упущений…

«Про#@ал?!» – уточнив Портрет.

До середини травня ставки на світових фінансових ринках зросли, як на дріжджах. Тепер займати було дорого. Особливо тепер, коли програма з МВФ явно дихала на ладан.

Як відповідати на ці претензії, Сашко Сашко давно знав.

«Ви знаєте, що нам не можна виходити на зовнішні ринки без програми з МВФ».

«Годі морочити мені голову!» – похмуро промовив Портрет.

«Ну як же… – на емоції обурився Сашко Сашко, але тут же розвідник всередині нього знову взяв гору. – Без МВФ наші облігації сприймають як сміття…»

«Нас і так сприймають як сміття».

Рейтинги України вже давно перебували на спекулятивному рівні. Мовою фінансів, наші євробонди вважалися майже сміттям, тому що в будь-який момент Україна могла оголосити дефолт.

Сашко Сашко відмінно окопався, зрозумів Портрет. На будь-яке питання у нього був відповідь. Але грошей не було.

«Тоді я бачу тільки один вихід…» – похмуро вимовила перше обличчя.

Міністр насторожився.

«Готуйся проводити реструктуризацію!»

Сашко Сашко засовався на місці. Реструктуризація означала, що потрібно оголосити на весь світ, що платити за боргами Україна не може.

«Це ж дефолт…» – вимовив він страшний для будь-якого фінансиста слово.

«А ти чого боїшся?» – здивувався Портрет.

«Ну як же, це кінець».

«Який кінець?»

«Ми впадемо в яму вічного кризи. Підприємства не будуть працювати, населення зубожіє…»

«Ну…?»

Портрет зробив хитрі очі. Ідея залишити наступному президентові масу проблем гріла душу. Але потрібно було тиснути очкариків з МВФ.

«Ти повинен знайти гроші», — твердо наказав він.

«Вже знайшов», — похвалився міністр.

«Де?»

«Нерезиденти купують наші внутрішні облігації!»

Портрет зловредно примружився. Він був у курсі, що через кілька банків в Україну заводять гроші іноземці. Вони продають валюту, а на виручену гривню скуповують державні облігації. Але в цьому святі життя була велика проблема.

«А чому вони скуповують тільки короткі борги?» – Портрет чудово володів фінансовим сленгом.

«Інші не хочуть купувати», — розвів руками Данилюк.

Іноземці купували, в основному, облігації на три місяці. Це означало, що до осені вони почнуть виводити гроші з України так само легко, як заводили. До яких пір при цьому девальвує гривня, можна було тільки здогадуватися.

«Вони ж почнуть виводити».

«Ну ми запропонуємо купити ще облігації».

«А якщо не будуть купувати?»

«Обов’язково будуть!»

«Якщо програма з МВФ спрацює?» – кисло усміхнувся Портрет.

Тут Данилюк почав очікувати, що Портрет запитає, чому за облігаціями сплачуються величезні відсотки. Але той вирішив згорнути розмову.

«Скажи їм про реструктуризацію!» – напучував він міністра і відпустив його на зустріч з МВФ.

Коли Данилюк вийшов геть, Портрет попросив з’єднати його з генпрокурором Юрієм Луценком.

«Чуєш, кумэ? – важко промовив він. – Ти тут питав щодо Данилюка».

У трубці пролунав радісний вигук.

«Ні, ще не передумав, — похитав головою Портрет. – Але ти підготуй».

Сергій Лямець

«>

Источник

Оставить комментарий