Хрещатиком, як транзитній дорозі, потрібно терміново створити альтернативу

1

З понеділка у багатьох киян паніка. Міська влада на три тижні перекрили для руху Хрещатик. Привід – проведення футбольного матчу. Ще на частині вулиць йдуть ремонти. У результаті В Києві транспортний колапс. У соціальних мережах всюди спізнюються автомобілісти щосили чехвостят і мера міста, і Лігу чемпіонів, і один одного.

Так, серйозні незручності. Рада пересідати на громадський транспорт доречний лише частково – для тих, кому треба пересуватися недалеко від станцій метро. Наземний громадський транспорт, особливо маршрутки, не дуже приємний для поїздок.

А що ж, невже щорічно один з великих міст Європи терпить такі незручності із-за фіналу Ліги чемпіонів? За останні десять років фінал брали: Кардіфф, Мілан, Берлін, Лісабон, Лондон, Мюнхен, Мадрид, Рим, Москва.

Все це можна порівняти з Києвом величезні міста. Та й формально невеликий Кардіфф – центр мільйонної агломерації. І їх жителі так само, як кияни, страждали від перекриття доріг?

Про страждання не знаю, але дороги там теж перекривали. На два-три дні. Якщо бути точним, то в минулому році в Кардіффі найтриваліше перекриття однієї з вулиць було п’ять днів. Те ж і в Берліні. Причому у всіх містах основне перекриття автомобільного руху було на два-три дні. Власне, УЄФА і просить у міста ці дні. Три дні проходить фестиваль Ліги чемпіонів – офіційні заходи для вболівальників.

Київський фінал в цьому відношенні нічим не відрізняється від фіналів в інших містах. Той же короткочасний наплив величезної кількості людей в обмежене місце. І у нас це буде ще не найбільший наплив. Кардіфф в минулому році відвідало 200 тисяч вболівальників – трохи менше, ніж населення самого міста. І всі помістилися. Приїхали, сходили на матч, покрутилися, роз’їхалися.

У нас настільки тривале перекриття Хрещатика влади виправдовують необхідністю підготовки до заходу. Невже інші міста не готуються? Як у них виходить це зробити без серйозних незручностей для мешканців?

Не будемо детально аналізувати кожне місто, але один з «секретів» такий: локації розважального характеру максимально розташовуються поза проїжджих вулиць: у скверах, пішохідних зонах, відокремлених площах. Благо в кожному місті такі місця є.

А другий «секрет» – в наявній організації автомобільного руху по місту. Ні в одному європейському місті по центру не їздить стільки машин, як у Києві. Тому перекриття руху там не стосується такого великого числа людей.

Адже основна проблема Києва не в тому, що перекривають Хрещатик, центральну вулицю міста. На сам Хрещатик люди зараз майже не їдуть – робити там особливо нічого. Проблема у функціональному призначенні Хрещатика – він служить транзитною дорогою для численного автотранспорту. У звичайний час Хрещатик не виконує функцію центральної вулиці. Для того, щоб він нею став, треба зробити болючу для десятків тисяч городян маніпуляцію: повністю перекрити рух автомобілів, які на сто відсотків проїжджають Хрещатик транзитом.

І тут починається суперечність. З одного боку, ми хочемо для Києва статусних заходів, свят, наявності місця для прогулянок та дозвілля. З іншого, бажаємо, щоб нам не заважали максимально зручно пересуватися на машині по маршруту дім-робота-магазин. І в першому, і в другому ми праві. Але для цього треба хоча б центр міста привести у відповідність. Хрещатик повинен перестати бути 8-смугової транзитною магістраллю. Треба створити їй альтернативу, як транзитній дорозі, і створити зручності у вигляді паркінгів для тих, кому треба саме на Хрещатик. Це буде дорого, але це того варто. При цьому ніхто не скасовує завдання побудувати якісну мережу громадського транспорту, щоб люди мали стимул пересідати з особистого авто на трамваї-автобуси.

І тоді в місті вистачить площ і доріг, як для фестивалів-свят, так і для проїзду.

«>

Источник

Оставить комментарий