Зображуючи жертву. Вадим Єрмолаєв домовився з силовиками?

0

Банкір, «отмывший» 65 млрд грн української мафії, вийшов сухим з води. Сидітиме Юлія Приходько.

Непублічний мільйонер з Дніпра, співвласник «Актабанк» Вадим Єрмолаєв (на фото вище), у свій час допоміг прибічникам Януковича вивести десятки мільярдів в «тінь», очевидно, «замолив» свої старі гріхи перед постреволюційної владою. Нині ні він, ні його партнери і наближені не фігурують у кримінальних справах. Більш того, начебто розорився банкір примножує свої капітали і фактично виступає в ролі жертви.

Наприкінці минулого тижня стало відомо, що справу уповноваженого ФГВФО Юлії Приходько, яка обвинувачується у вимаганні $5 млн, направили до Верховного суду для визначення підсудності. Цю дуже немаленьку суму Приходько, згідно з матеріалами обвинувального висновку, вимагав у Ігоря Шестопалова, екс-голови правління ПАТ «Актабанк», до ліквідації належав Вадиму Єрмолаєву. За що вона вимагала ці гроші (як і про багато іншого), детальніше розповімо нижче.


Юлія Приходько

Як пише 368.media з посиланням на матеріали справи, у квітні 2018 року обвинувальний акт щодо Приходько вступив в Бабушкінський районний суд Дніпра. Але відомо, що Приходько отримала хабар на території Києва. Апеляційний суд вирішив, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується Приходько, було почато і закінчено на території Печерського району Києва, є юрисдикцією Печерського райсуду Києва, отже, кримінальна справа не підсудна Бабушкінському районному суду Дніпра. Також про зміну підсудності просила і захист, оскільки порушення підсудності є істотним порушенням і тягне за собою скасування вироку суду.

Чому ГПУ направила обвинувальний акт у Дніпро, в матеріалах суду не зазначено. Але відомо, що ПАТ «Актабанк», у представників якого вимагали гроші, зареєстрований в Дніпрі. І там їх є серйозні зв’язки в судах і правоохоронних структурах.

Як випливає з фабули кримінального провадження, на контакт з Шестопаловим Приходько вийшла в березні 2017 року. Спочатку вона вимагала з колишнього глави банку $6 млн в обмін обіцяючи віддати йому договору «Актабанк» з вкладниками і позичальниками, укладені в 2014 році. Оригінали зберігалися в квартирі підозрюваної — прокуратура вилучила їх при обшуку.

Приходько як ліквідатор банку нібито погрожувала Шестопалову ініціювати визнання цих угод недійсними. Фактично це означає, що банк відмовляється обслуговувати свої зобов’язання перед великими вкладниками (категорія «200+», юрособи, фізособи-підприємці, з якими Фонд розраховується за рахунок продажу активів банку-банкрута). На додаток до цього, Приходько нібито погрожувала Шестопалову розпродажем ліквідного майна «Актабанк» за заниженими цінами.

Ці штучні перешкоди, згідно з судовим визначенням, були чреваті Шестопалову «репутаційними проблемами». Переговори з ним чиновниця Фонду та її спільник вели з березня по травень 2017-го, погодившись у процесі знизити розмір хабара до $5 млн.

Втім, за більш ніж дивним збігом обставин в обвинувальному висновку не відобразилася пара нюансів. По-перше, Ігор Володимирович не настільки багатий чоловік (і це не могла не розуміти Приходько), щоб погодитися віддати мільйони доларів за збереження репутації (тим більше, там і зберігати-то особливо нічого). По-друге, виконай Юлія Приходько свої погрози, постраждав би не стільки Ігор Шестопалов, скільки головні бенефіціари прокрученных в «Актабанк» махінацій – його власники Вадим Єрмолаєв і Станіслав Віленський. Але на ділі вони не згадуються ніяк – навіть в ролі потерпілих або свідків.

Так чи інакше, 7 червня минулого року Приходько затримали в офісі «Актабанк» як раз в той час, коли призначені для неї $5 млн були поміщені (хто саме це зробив — у справі не вказано) у комірку в «Укргазбанку». В особистому банківському сейфі підозрюваної слідчі виявили ще $500 тис. Зі свого боку захист чиновниці наполягає на єдиному аргументі — провину Приходько поки не можна вважати очевидною, оскільки під час затримання таких грошей при ній виявлено не було.

«Приходько дзвонила начальнику відділення Укргазбанку, говорила, що для неї щось принесуть, і вона вирішить, що з цим робити. Це факт. Другий факт, що насправді мова йде не про цю суму. Швидше за все, це зроблено для того, щоб залучити до цього випадку максимум уваги. Заява про сотні тисяч доларів, можливо, такого резонансу не викликало б», — писала «Економічна правда» з посиланням на неназване джерело у ФГВФО.

Втім, якщо у читача почала закрадатися думка, що ми тут будемо виправдовувати Юлію Приходько, відразу розвіємо подібні домисли: електронні декларації, подані нею в 2016 році, містять явний натяк на життя не за коштами. Тут все трохи складніше. І навіть трохи смішно.

Почнемо з того, які договори, укладені «Актабанк» напередодні банкрутства, стали приводом для шантажу пані Приходько громадянина Шестопалова. Як писало інтернет-видання ОЛІГАРХ, у червні 2014 року відразу чотири компанії – ТОВ «АРМ-Технологія», ТОВ «Торгова компанія «Інвест-пром», ТОВ «Мегатрейд-сервіс» та ДП «Українська компанія металів і сплавів» – отримали від «Актабанк» в загальній складності $38 млн і 15 млн гривень. Заставою за цими кредитами виступили майно та нерухомість Луганського трубопрокатного заводу, який ще в 2013 році увійшов в орбіту Вадима Єрмолаєва, основного власника «Актабанк». У підсумку «крайнім» став не Єрмолаєв, а колишній голова правління, згаданий вище Ігор Шестопалов, який в серпні 2015 року рішенням Жовтневого суду Дніпропетровська був визнаний винним у скоєнні злочину і отримав «найсуворіше покарання – штраф у розмірі 8,5 тис. гривень. А тягар погашення боргів перед вкладниками «Актабанк» повністю лягло на плечі ФГВФО, що виплатив відшкодування в сумі понад півмільярда гривень.


Ігор Шестопалов

Відзначимо, що підтримка Вадима Єрмолаєва Ігорю Шестопалову ставили не розбазарювання на користь «шефа» близько мільярда гривень (якщо рахувати за курсом). Згідно з матеріалами кримінального провадження № 42015000000000846, склад його вини, за прокурорської версії, полягав у тому, що він, грубо кажучи, «набокопорил» з прийняттям на облік заставного майна «Луганського трубопрокатного заводу» (який на момент угоди був «віджатий» окупантами) на суму «аж» 115 тис. грн (тому і покарання настільки м’яке).

Примітно, що смішний вирок Шестопалову винесено в 2015-му, а ліквідатор ввіреного йому Єрмолаєвим банку стала на шлях шантажу 2017-м. тобто, винний за злочинний епізод, документами за яким Юлія Приходько нібито когось шантажувала, був призначений і, ймовірно, з гомеричним реготом його поніс, а вдруге судити одного і того ж людини (в даному випадку – Ігоря Шестопалова) за одне й те саме діяння у нас закон забороняє. Може, потрапила в руки Приходько документації «Актабанк» з приводу цього епізоду відображені більш пікантні нюанси, що зачіпають інтереси риби крупніше Шестопалова? (Так, автор цілком прозоро натякає на Вадима Єрмолаєва і Ко).

Цікаво, що справою Юлії Приходько займався так званий главк «К» Служби безпеки України, який ось вже котрий рік керує непотоплюваний контррозвідник Павло Демчина. Підрозділ, ввірене цього борцю з корупцією, нещодавно було помічено в грі в піддавки зі своїм конкурентом по харчової ланцюжку – Національним антикорупційним бюро.

Примітно, що саме главку «К» підслідно і системне виведення коштів банком Єрмолаєва в 2012-2014 роках, коли, за підрахунками НБУ, через «АктаБанк» пішов у «тінь» 65 млрд грн.

Як писали [гучні справи], 22 травня 2014 року вийшло розпорядження Нацбанку № 29-р, свідчила: «За 2012-2013 роки і 4 місяці 2014 року клієнти ПАТ «АктаБанк» — фізичні особи – отримали зі своїх поточних рахунків готівкові кошти в іноземній валюті на суму, що в гривневому еквіваленті перевищує 65 млрд грн». На хвилиночку: це більше $8 за тодішнім курсом.

Це була колосальна схема афери, коли через «АктаБанк» просто продавалися або виводилися величезні суми валюти – а брали її із запасів Нацбанку і Валютного резерву. Зрозуміло, що для участі в такій схемі Єрмолаєву потрібно дуже висока довіра з боку «сім’ї» Януковича, та інших угруповань «донецьких». Власне, вони самі активно користувалися послугами «пральні» Єрмолаєва – Віленського. Як писав CRiME, в лютому-березні 2014-го через «АктаБанк» і «Гринбанк» з України було виведено близько $200 млн, що належали Сергію Арбузову, братам Клименко та Сергію Курченко. Обмовляють, що Курченко банально «кинув» старших партнерів, заявивши, що ці гроші «десь застрягли».

Але ви де-небудь чули, щоб хто-то розслідував багатомільярдний «відмивання» грошей через «АктаБанк»? А про притягнення до відповідальності винних? То-То й воно.

Також правоохоронні органи зберігають мовчання як на рахунок фактичного визнання Вадимом Єрмолаєвим анексії Криму Росією, так і на рахунок скупки у окупантів «віджатого» в української держави майна. При цьому наш горе-банкір набрався нахабства і спробував через суд «збити» з НБУ 380 млн грн, мотивуючи позов тим, що, мовляв-де, ліцензію у «Актабанк» відкликали незаконно (ну, подумаєш, $8 млрд повів в тінь), із-за чого «втратив можливість володіння, користування і розпорядженнями своїми акціями». Однак тут судова система послала Вадима Єрмолаєва куди подалі, хоча, навряд чи він з-за цього дуже засмутився.

Втім, у нашого героя все ще залишається шанс побувати під слідством, але тільки не в Україні, а де-небудь в ЄС. Адже через належний йому естонська Versobank AS, нещодавно «прихлопнутый» місцевим фінрегулятором, була «відмита» не одна сотня мільйонів євро російської мафії.

Іван Помідорів, спеціально для CRiME і [гучних справ]

«>

Источник

Оставить комментарий